Іноді мати старшого братика (а комусь меншу сестричку) буває дуже вигідно!:)
Тоді можна здійснити такий бартер-прохання: Підеш у сусідній будинок, забереш, будь ласочка, книжки? *а я забуду про 20 грн., що я тобі колись позичала...*

Деякі особи, маючи в кишені мобільний телефон з Вільним Лайфом та повною батареєю, вважають за свій обов"язок, теревенити усю дорогу від кінцевої до кінцевої (І ХТО СКАЗАВ, ЩО ЧОЛОВІКИ МЕНШЕ ТЕРЕВЕНЯТЬ!? покусайте того) Від цієї напасті мене рятують лише навушники та безліч цікавих та розумних літер, у які я намагаюся одразу ж поринути, щоб не дай бог мій лоб, на якому написано "Розкажіть мені про усі свої проблеми. Все одно вислухаю, бо не зможу відмовити" мене не помітив якийсь самотній дідусь.

щось у мене сьогодні все ні в тин ні в ворота.
впадаю в сплячку, в депресію... розливаю (на нарешті прибраний робочий стіл) кампот...
не встигаю з роботою, за німецьку ще й не сідала.

не можу зовсім зібрати себе до купи. позичте гайки чи клей якийсь.

Три суботи впідряд я збиралася поїхати сюди і сьогодні нарешті це сталося!
Довольна, як дитя! Здійснилася одна із... моїх мрій! Ось маленька ілюстрація моєї маленької подорожі в дитячу передноворічну країну мрій.

Дорогою додому мене супроводжували усміхнені та приємні сторонні погляди... напевне через те, що я була вся у святкових блискітках, неначе новорічна ялинка і в руках несла ніжний скляний тюльпан , який мені подарували.
Щодо того як зустрічатиму цьогорічний 2009 Новий рік не маю ще жодного уявлення... Зараз, так само як і напередодні 2008 року мені хочеться просто відбути, чи може навіть проспати його вдома...
Наразі чекаю недочекаюся визначення по жебракування жеребкуванню у skoro_novyj_rik своєї жертви!

Так дивно, коли у мене в житті щось трапляється, або мене щось мучить, то саме у той момент мені потрапляються книги, у яких знаходжу деякі відповіді.
Потрібні книги у потрібний момент.

Сьогодні на очі потрапляло таке:

1. "Кто-то из поэтов сказал, что единственно лень удерживает нас в неприятной обстановке..."

2. "... в обстановке было что-то необычное, а необычное само по себе представляет ценность, независимо от того, приятно оно или неприятно. Надо ли капитулировать и уходить от переживаний, если они не обещают вам радости илиудовольствия? Надо ли «уезжать», когда жизнь становится тревожной и не совсембезопасной или же несколько тяжкой и огорчительной? Нет, надо остаться, надовсе увидеть и все испытать, тут - то и можно кое-чему научиться."

(с) Томас Манн "Марио и волшебник"

Їхала змерзлою, але приємно-меланхолійною із зустрічі однокласників. З 32 випускників нашого класу прийшло 9 чоловік. Чесно кажучи, згадуючи наші минулі зустрічі я не очікувала чогось цікавого та приємного. Але на диво, було дуже смішно і весело! Звісно, згадати та обговорити решту 23 чоловік...:)) Посиділи трохи в пабі "Сіновал" і пішли потім за гітарою. Сиділи у дворі, неначе ті горобці школярі на лавочці і душевно підспівували чєлавєку-аркєстру Антону. Ех, така рамантіка і ностальгія охопили!

Сьогодні вчили танцювати танго. Це щось неймовірне...! Ніколи не думала, що так захоплюватимусь танцем...
досі лунає в голові "мєдлєно-мєдлєно, быстро-быстро..."

пе.се. до речі, усіх з календарною зимою!
пе.пе.се.се. вся в очікуванні сніжинок!

Чудово! 5:40.
Реферат на Жанрову парадигму сучасного зарубіжного роману (не лякайтесь, це дисципліні так називається) про жанрове визначення твору дописано. 5 сторінок маячні моїм мілким почерком.
Під час написання було:
- випито 2 горнятка чаю і 3 кави;
- списано одну ручку;
- використано 7 листків А4 (два з яких полетіли в смітник); відвикла писати реферати вручну
- прослухано основну частину усієї моєї музики; (до речі, вінамп невідомим мені способом вибирав лише найспокійніші мелодії)
- посилено розгардіяш на столі;
- викручено усіма можливими способами мої мізки.

Почну з вері бегінінг.
Як каже історія мого жж 45 тижнів тому, а точніше десь на початку січня 2008 року я познайомилася з inayas_jj. Певне, що якби не славнозвісна єноткова спільнота skoro_novyj_rik, то ми б і не дізналися про одне одного, ну, або ж це сталося б значно пізніше. До чого я веду? ВЕЛИЧЕЗНЕ спасибі тобі e_n_o_tко! З твоєї легкої руки я тепер знайома з багатьма цікавими людьми (включаючи тебе:))

Тож після взаємного френдження почалося коментування, а у цьому ми з пані Галкою дуже зійшлися. Ми перетворили функцію "коментар" у флуд чат. Це притому, що ми зазвичай паралельно ще патякали в асі:)) ще й це все у нас відбувалося ночами, у той час, коли всі нормальні люди бачили 10ті сни.

У першу ж нашу розвіртуалізацію ми примудрилися заблукати у нашому рідному Києві. подробиці тут
Ця дівчина одразу вразила мене своєю відкритістю та веселковою життєрадісністю (що, по-моєму, і є для неї постійним станом душі:)
Так от. Сьогодні я за нашими тостами я не встигла сказати усіх своїх побажань, бо основна мета наших тостів перетворилася на зігрівання))

Галко, бажаю тобі РИЗИКУ але тільки ВИПРАВДАНОГО! щоб без тих наслідків, як після того пляшкового футболу!
СПРОБ - ВДАЛИХ! (сама розумієш! не повторюватиму)))
МРІЙ - РЕАЛІЗОВАНИХ!
ПЛАНІВ - БОЖЕВІЛЬНИХ! (хоча наврядчи у тебе є якісь інакші:))
ЗМІН - ПОЗИТИВНИХ!
та КОСМІЧНОЇ кількості ПРИЄМНИХ ВРАЖЕНЬ!;)



Я ТЕБЕ ЛЮБАЮ!

Оце пишуть мені в асю:

Привет!
Я загорелый брюнет, мне 22 года, ищу девушку с маленькой грудью.
Заинтересовал? Пиши в ICQ# **********

хм... цікаво, а маленькі груди це все і найголовніше, що має бути у дівчини?:)

Бувають же такі ідеали! і критерії відбору...:)

До речі, про коників! Чомусь я ЇХ найбільше люблю малювати на писанках. Брат каже, що вониу мене схожі на дракончиків, а ще хтось казав (не пам"ятаю хто))), що вони схожі на песиків)) Ну, у кожного свої хфантазії))

( писанкові коники )

( а це минулорічні писанки )

Це мав бути нічний мій пост:
уууурррааааа!! Нарешті, я закінчила перекладати! аж не віриться... Це у мене рекорд. Переклала фільм за два дні. Але ще не доробила дещо з оформленням і ще не вичитала, але то вже таке... от.
ги:) Два дні вже лягаю о 5ій годині... Надворі вже світає і туман розплився по всьому подвір'ю.

А ось як почався ранок, хоча щось я перебільшила з назвою ранок)) 13:11 - це ж далеко вже не ранок.)
Прокинулася я сьогодні зі словами "Маріє, ти не хочеш покататися на конику ?"
"Хочу"- сазала я і підійшла до вікна. Там якийсь черговий депутат агітував народ, але не так, що мені було на це все наплювати (як зазвичай), а за допомогою коників:) Коротше кажучи, я зібралася і побігла надвір кататися на конику:) Такий клас)) досі море задоволення і коні в голові)) Мого коника звали Мізантроп (якби я була коником, то боже збав, щоб мене так звали!).

Жила-була колись багатоніжка. І мала вона напрочуд гарні ніжки. Вона цілими днями нічого не робила, а тільки сиділа і милувалася ними.
Ще неподалік від неї жив напрочуд роботящий робачок, він зранку до ночі рив тунелі. І одного дня вирив він тунель і побачив її. Багатоніжку. та одразу ж закохався. І багатоніжка, як побачила його так покохала сильно. Вони вже вирішували були одружитися, але про це дізналися рідні хробачка та подруги багатоніжки. Родичі дізнавшись на кому він хоче женитися почали відмовляти його. Казали: "Подивись скільки у неї ніжок! Це ж на кожну ніжку потрібен черевичок! Це ж скільки тре буде їй черевичків!?" Хробачок подумав порахував, що й справді дорого виходить. А подруги сороконіжки казали: "Подивись ти тільки на нього! Це ж який йому потрібно буде довжелезний одяг!? Це ж ти повинна будеш його кожного дня прати і прасувати!" Лінива сороконіжка подумала і теж вирішила не женитись. І жили сороконіжка та хробачок до кінця життя самотньо. Хробачок так і не дізнався, що вона ніколи у своєму житті не носила черевичків, а багатоніжка - що хробачок ніколи у своєму житті не носив одежини.
Тому, дітки, не вірте ніколи пліткам!

Сьогодні вечері почула таку казочку по радіо. Є над чим задуматись... і не тільки малечі.

Я не казала, що у мене колись була мрія стати диктором на радіо... хотіла читати на радіо вечірні колисанки=)